1. Словник української мови у 20 томах

повипрягати

ПОВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Випрягти (коней, волів і т. ін.).

Повипрягали [слуги] волів та коней із возів та маж, вантажених харчами та припасами (О. Ільченко);

Повипрягали [обухівці] коні (А. Головко);

Козаки повипрягали воли, а самі взялися носити на помости важкі мішки з житом та пшеницею (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повипрягати — повипряга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повипрягати — -аю, -аєш, док., перех. Випрягти (коней, волів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повипрягати — Повипряга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повипрягати — ПОВИПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Випрягти (коней, волів і т. ін.). Повипрягали [слуги] волів та коней із возів та маж, вантажених харчами та припасами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); Повипрягали [обухівці] коні (Головко, II, 1957, 183). Словник української мови в 11 томах
  5. повипрягати — Повипряга́ти, -га́ю, -єш гл. Выпрячь (во множествѣ). Повипрягали воли. Рудч. Ск. І. 170. Коні повипрягав. Драг. 412. Словник української мови Грінченка