повирубувати
ПОВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях.
На полі Антон повирубував .. кущі ялівнику та ліщини (С. Чорнобривець).
2. Рубаючи, вийняти, видобути все або багато чого-небудь.
Повирубувати треба лід у тих жолобах, що в загороді попримерзали біля пригнаної до нас худоби (В. Кучер).
3. Виготовити, рубаючи, висікти все або багато чого-небудь.
Повирубати колони в камені;
* Образно. На руках щоденна робота повирубувала борозни, репані розсипища мозолів (Є. Гуцало).
4. Рубаючи, вбити, знищити всіх або багатьох.
Упень повирубував [Махно] кругом Гуляй-Поля колоністів (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повирубувати — повиру́бувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повирубувати — -ую, -уєш і повирубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. 2》 Рубаючи, вийняти, видобути все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повирубувати — Повиру́бувати, -бую, -буєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повирубувати — ПОВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. На полі Антон повирубував.. кущі ялівнику та ліщини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40). Словник української мови в 11 томах
- повирубувати — Повирубувати, -бую, -єш гл. Вырубить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка