повиставляти

ПОВИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.

1. Виставити назовні все або багато чого-небудь.

Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник – хай там постоять тижнів зо два, а потім їх зовсім можна буде повиставляти в затишок (М. Стельмах).

2. Висунути звідкись або з-за чогось усе або багато чого-небудь.

Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив: Махне мечем – врагів десятки Лежать, повиставлявши п'ятки; Так в гніві сильно їх локшив! (І. Котляревський);

На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко);

У розчинені двері стайні коні повиставляли голови і тихо іржуть (Д. Мордовець);

Тітка Катерина просто в вічі зауважує .. жінкам, що безсоромно повиставляли свої напівоблізлі .. плечі: – Прийдете вдруге в такому вигляді – обіду не дам (О. Гончар);

* Образно. Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (І. Нечуй-Левицький);

Паляниці, пиріжки з квасолею та маком, паляниці повиставляли рум'яні боки, і ніяка сила не може втримати дітей, вони по черзі прошмигують повз лаву, на ходу одламують хрумкі ще гарячі осушки (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повиставляти — повиставля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повиставляти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 Виставити назовні все чи багато чого-небудь. 2》 Висунути звідкись або з-за чогось усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повиставляти — ПОВИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Виставити назовні все або багато чого-небудь. Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник — хай там постоять тижнів зо два, а потім їх зовсім можна буде повиставляти в затишок (Стельмах, II, 1962, 260). Словник української мови в 11 томах
  4. повиставляти — Повиставля́ти, -ля́ю, -єш гл. Выставить (во множествѣ). Глибоке провалля... повиставляло напроти сонця свої жовті глинясті боки. Левиц. І. 89. Словник української мови Грінченка