1. Словник української мови у 20 томах

повишкіряти

ПОВИШКІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, розм.

Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.).

* Образно. Кругом дикі скелі повишкіряли обнажене каміння своє (Г. Хоткевич).

◇ (1) Повишкіря́ти зу́би, зневажл.:

а) посміхнутися, засміятися (про всіх або багатьох);

б) порватися по ранту (про взуття).

[Зозуля:] Чоботи зуби повишкіряли, каші просять (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повишкіряти — повишкіря́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. повишкіряти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.). Повишкіряти зуби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повишкіряти — ПОВИШКІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Вишкірити (зуби, ікла і т. ін.). *Образно. Кругом дикі скелі повишкіряли обнажене каміння своє (Хотк., Довбуш, 1965, 409). ◊ Повишкіря́ти зу́би, зневажл. Словник української мови в 11 томах