повиїдати
ПОВИЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що і без прям. дод. Виїсти, з'їсти все, нічого не залишаючи.
Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали (Сл. Б. Грінченка);
Лис тим часом вискочив із жита та до горняток. Повиїдав усе чисто, решту порозливав, а сам драла (І. Франко).
2. що. Пошкодити оболонку ока їдкою речовиною (у всіх або багатьох).
[Івась:] Газ вашого батька повиїдав очі тисячам нещасних по той бік фронту... (Мирослав Ірчан).
3. що. Покритися, знищитися іржею.
Іржа повиїдала написи на металевих дошках, хрести звалились між трави, камінь поріс мохом (з публіц. літ.).
4. що. Повитирати.
З-під шкіри випинались суглоби, спини списані синіми пругами, кайдани повиїдали зап'ястя до костей, спалені гарячкою очі каторжників дивилися на хлопців (Р. Іваничук).
Значення в інших словниках
- повиїдати — повиїда́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиїдати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Виїсти, з'їсти все, нічого не залишаючи. 2》 перех. Пошкодити оболонку ока їдкою речовиною (у всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиїдати — Повиїда́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повиїдати — ПОВИЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і без додатка. Виїсти, з’їсти все, нічого не залишаючи. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали (Сл. Гр.); Лис тим часом вискочив із жита та до горняток. Словник української мови в 11 томах
- повиїдати — Повиїдати, -даю, -єш гл. Съѣсть все. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73. Що варила, то все не повиїдане. Конст. у. Словник української мови Грінченка