1. Словник української мови у 20 томах

повозити

ПОВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, док.

1. кого, що. Возити кого-, що-небудь якийсь час.

– Що ж усе танцювати та танцювати, – крикнула одна реготуха: – якби ви нас, дяче, повозили ще! (Панас Мирний);

Пані Наталі, котра їхала з своїми кревними й Дорою, забажалося саме посередині дороги пересісти до нас у бричку, щоб, як шепнула мені в ухо, повозити хоч одну годинку “правдивими” кіньми, котрі своїм темпераментом перевищали б усіх інших коней, що везли решту товариства за на.ми (О. Кобилянська).

2. чим, розм. Совати чимсь по якій-небудь поверхні якийсь час.

Молодиця повозила руками, налапала свиту й кинула на Василину (І. Нечуй-Левицький);

Хтось бере до рук рубанка і, повозивши ним по дубовій планці, кидає його й лагодить фуганок (Ю. Яновський).

3. що. Звезти все або багато чого-небудь.

Повозив усі снопи з поля (Сл. Б. Грінченка).

◇ Вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті див. вози́ти;

(1) У ре́шеті повози́ти кого – обдурити кого-небудь.

Він самого розумного у решеті повозить та з нього ж нишком собі і поглузує (Д. Мордовець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повозити — повози́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повозити — -вожу, -возиш, док. 1》 перех. Возити кого-, що-небудь якийсь час. 2》 неперех., чим, розм. Совати чимсь по якій-небудь поверхні якийсь час. 3》 перех. Звезти все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повозити — Повози́ти, -вожу́, -во́зиш; повози́, -возі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повозити — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок). Фразеологічний словник української мови
  5. повозити — ПОВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, док. 1. перех. Возити кого-, що-небудь якийсь час. — Що ж усе танцювати та танцювати, — крикнула одна реготуха: — якби ви нас, дяче, повозили ще! (Мирний, II, 1954, 194). У ре́шеті повози́ти див. ре́шето. 2. неперех., чим, розм. Словник української мови в 11 томах
  6. повозити — Повози́ти, -жу́, -зиш гл. 1) Повозить. повозити попа в решеті. Утаить грѣхъ на исповѣди. 2) Свезти. Повозив уже всі снопи з поля. Словник української мови Грінченка