поволеньки

ПОВО́ЛЕНЬКИ, присл., розм.

Те саме, що пово́лі.

Сказав Славко якось несміливо, поволеньки, буцім кудись закрадаючись (Л. Мартович);

Він, побрязкуючи занозами, поволеньки збирався на оранку, як той чумак по сіль (Григорій Тютюнник);

– Та поволеньки, – з днями, з допомогою розумних товаришів по школі я збагнула чари науки (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поволеньки — пово́леньки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. поволеньки — див. поволі Словник синонімів Вусика
  3. поволеньки — присл., розм. Те саме, що поволі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поволеньки — поволе́ньки → поволи Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. поволеньки — ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО... Словник синонімів української мови
  6. поволеньки — ПОВО́ЛЕНЬКИ, присл., розм. Те саме, що пово́лі. Сказав Славко якось несміливо, поволеньки, буцім кудись закрадаючись (Март., Тв., 1954, 369); Він, по-брязкуючи занозами, поволеньки збирався на оранку, як той чумак по сіль (Тют. Словник української мови в 11 томах