поворозка
ПОВОРО́ЗКА, и, ж.
Мотузка, тонка вірьовка.
Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський);
Він [кінь] не чув ні свисту аркана, ані поворозки на шиї, та мусив чомусь стояти на місці, а пастух спокійно тримав кінець аркана у своїй руці і спокійно жерло бидло з корита (Р. Іваничук);
// Тасьма, шнурок і т. ін.
Єремія одягнутий був у багатому кунтуші з срібними китицями і поворозками (О. Стороженко);
Вона латала мішок для харчів, пришивала до нього поворозки (А. Хижняк);
Юрко не відповів. Наклав шапку, зав'язав поворозки, повільно дістав із кишень рукавиці, неспішно натягнув їх (Є. Гуцало).
◇ (1) Іти́ на поворо́зці (д) див. іти́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поворозка — поворо́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поворозка — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
- поворозка — -и, ж. Мотузка, тонка вірьовка. || Тасьма, шнурок і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поворозка — іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- поворозка — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
- поворозка — ПОВОРО́ЗКА, и, ж. Мотузка, тонка вірьовка. Десятники обступили Гната. Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (Коцюб., І, 1955, 74); // Тасьма, шнурок і т. ін. Словник української мови в 11 томах