1. Словник української мови у 20 томах

повстяний

ПОВСТЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́.

Вигот., зробл. з повсті.

– Було часом забудусь та не візьму з собою перинки, то ті каторжні повстяні матраци .. так надушать мені боки, що ребра болять (І. Нечуй-Левицький);

– Боярин, видать, – сказав чоловік у повстяній шапці (Н. Рибак);

* У порівн. Мусить [Ничипір] щось-то сказати, так і рота не роззявить і язика не поверне, неначе він йому повстяний (Г. Квітка-Основ'яненко);

// перен., розм. Подібний до повсті; негнучкий.

[Палажка:] Ось не верзи ти чортибатьказна-що своїм повстяним язиком! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повстяний — повстя́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повстяний — З повсті, г. кайстровий, (з фетру) фетровий; (язик) П. негнучкий. Словник синонімів Караванського
  3. повстяний — -яна, -яне. Вигот., зробл. з повсті. || перен., розм. Подібний до повсті; негнучкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повстяний — Повстяни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повстяний — ПОВСТЯ́НИ́Й (виготовлений з повсті), ПОВСТИ́ННИЙ, КА́ЙСТРОВИЙ діал.; ФЕ́ТРОВИЙ (тонкий, найвищої якості). Джантемирові коні прийшли до фінішу змилені та втомлені. Жигіти одразу вкрили їх повстяними попонами (З. Словник синонімів української мови
  6. повстяний — ПОВСТЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Вигот., зробл. з повсті. — Було часом забудусь та не візьму з собою перинки, то ті каторжні повстяні матраци.. так надушать мені боки, що ребра болять (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. повстяний — Повстяни́й, -а́, -е́ Войлочный. КС. 1887. VI. 456. Бриль повстяний. Рудч. Ск. І. 62. Язик мов повстяний. Ном. № 11756. Словник української мови Грінченка