повтішати
ПОВТІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Утішати якийсь час.
Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну – біжить довідатись. Побалакає-повтішає (Панас Мирний);
Посумує [Настя] часом, що живе в самотині, повтішає себе думкою .. про панича, та й ніхто про те не знає (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повтішати — повтіша́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повтішати — -аю, -аєш, док., перех. Утішати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повтішати — ПОВТІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Утішати якийсь час. Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну — біжить довідатись. Словник української мови в 11 томах