1. Словник української мови у 20 томах

повіднімати

ПОВІДНІМА́ТИ, ПООДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь.

Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла;

// безос.

Аудиторія тривожно з'їжилася. Багатьом заклякли ноги і повіднімало язики (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіднімати — повідніма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повіднімати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 у кого. Відняти все чи багато чого-небудь. 2》 перен., розм. Позбавити всіх чи багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повіднімати — ПОВІДНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. у кого. Відняти все або багато чого-небудь. Повіднімав [Масляк] у жінки усю її худобу (Кв.-Осн., II, 1956, 230). 2. перен., розм. Позбавити всіх або багатьох здатності рухати якою-небудь частиною тіла; // безос. Словник української мови в 11 томах
  4. повіднімати — Повіднімати, -маю, -єш гл. = повідіймати. Словник української мови Грінченка