1. Словник української мови у 20 томах

повідрубувати

ПОВІДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., що.

Відрубати все або багато чого-небудь.

На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася, то він уже їй спину переб'є; кіт до його внадився чужий, – лапи йому повідрубує (Б. Грінченко);

Взяла заздрість хлопа на тоті гроші, і рішився він на велике діло: ухопив сокиру й повідрубував усім опришкам голови (Г. Хоткевич);

За своє життя він стільки повідрубував у нечисті хвостів, ратиць і рогів, що все це не вмістилось би й на віз (М. Стельмах);

Цей день, без сумніву, повинен бути відмічений чорною фарбою. Всім повідрубували голови сокирою (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повідрубувати — повідру́бувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повідрубувати — -ую, -уєш, док., перех. Відрубати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повідрубувати — ПОВІДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відрубати все або багато чого-небудь. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася, то він уже їй спину переб’є; кіт до його внадився чужий, — лапи йому повідрубує (Гр. Словник української мови в 11 томах
  4. повідрубувати — Повідру́бувати, -бую, -єш гл. Отрубить (во множествѣ). Пообрубувала вши своїм дівчатам голови. Драг. 337. Словник української мови Грінченка