поглинати

ПОГЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГЛИ́НУ́ТИ, и́ну́, и́не́ш, док., кого, що.

1. Вбирати в себе.

В Англії почали виробляти килими, що мають цікаву властивість: коли температура в приміщенні більше 21° С, вони поглинають тепло, акумулюють його (з наук.-попул. літ.);

При підсмажуванні жир поглинає і утримує ароматичні речовини, які містяться в цибулі і коріннях (з наук.-попул. літ.);

Якщо повітря не може поглинути більше пари, ніж воно вже містить, то його називають насиченим (з навч. літ.);

* Образно. Коли заплющу очі, я її бачу... І той погляд зіниць, що поглинули в себе все світло, і ті вії, що вкрили очі, немов мотилі крилами квітку (М. Коцюбинський);

// Робити нечутним, заглушати (звуки, шум і т. ін.).

Брязкіт металу, гуркіт, свист – все поглинав низький голос домни (Ю. Яновський);

Посадник силкувався щось сказати, махав руками, але його слова поглинув гамір (А. Хижняк);

// перен. Читаючи, вивчаючи, спостерігаючи що-небудь, засвоювати, сприймати (жадібно або у великій кількості).

Попалася йому повість Нечуя-Левицького про Кайдашеву сім'ю; він поглинав сторінку за сторінкою (І. Сенченко);

Коли б ти, моє маленьке, не переутомилось, стараючись поглинути за два роки усі греки і латини та ще й закон божий (Леся Українка).

2. Приймати, поміщати в себе, заховувати в собі.

Широка паща воріт поглинала Данилове військо (А. Хижняк);

Маруся .. сиділа непорушно, втупивши очі в ту яму з каламутною водою, що поглинула її батька (Б. Грінченко);

Він пішов понад житом, і воно, наче море зеленаве, швидко поглинуло його в собі (А. Шиян);

// З'їдати, ковтати що-небудь жадібно, без остачі або у великій кількості; пожирати.

Обід закінчується дуже швидко. Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький);

Якась американська фірма проковтнула Лінде. Як? Роззявила рота, схопила у свої зуби Лінде й відразу ж проковтнула? Як же можна за одним ковтком поглинути такий великий шмат? (Ірина Вільде);

// перен. Вимагати на себе великих витрат, багато часу, енергії і т. ін.

Як підрахували соціологи, домашнє господарство поглинає в цілому по країні майже 100 мільярдів людино-годин щороку (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Цілком охоплювати, заповнювати, займати собою.

Увагу Андрія повсякчас поглинали різні службові справи, не вистачало часу навіть на нормальний відпочинок (О. Гуреїв);

Вона, філологія тая, має якусь таку силу, що може поглинути геть усю натуру людини і не покинути місця нічому іншому (А. Кримський);

Моряк байдуже гриз печиво, і так поглинула його ця робота, що навіть не запропонував Харкевичу сісти поруч (С. Голованівський).

◇ (1) Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що – жадібно, з напруженою увагою дивитися на кого-, що-небудь.

Кузь аж ахнув, побачивши таку розкіш [тютюн]. Поглинав багатство очима та все промовляв: – Божже ж мій, які добрі люди є на світі! (Григорій Тютюнник).