1. Словник української мови у 20 томах

поглумитися

ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док.

1. Док. до глуми́тися.

Чіпка був “виродок”... Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися... (Панас Мирний);

Славко питався за Краньцовського .. Не знати, чи задумував над ним поглумитись, чи боявся стрічі з ним (Л. Мартович);

Жінки намагалися дошкульно поглумитись з Катьки (Л. Смілянський);

Над Пуголовком Жаба поглумилась: – І в кого ти таке гидкеньке уродилось?.. (В. Симоненко).

2. Учинити наругу; наругатися.

Тут без числа Турн осліпився, Туди ж в байдак і сам стрибнув, Щоб там з Енея поглумиться, Убить його, мазки напиться (І. Котляревський);

Дійшла чутка, що поглумилися [хулігани] над могилами (В. Логвиненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поглумитися — поглуми́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поглумитися — -млюся, -мишся; мн. поглумляться; док. 1》 Док. до глумитися. 2》 Учинити наругу; наругатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поглумитися — Поглуми́тися, -млю́ся, -ми́шся з кого, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поглумитися — ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. поглумитися — ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док. 1. Док. до глуми́тися. Чіпка був «виродок»… Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися… (Мирний, II, 1954, 46); Славко питався за Краньцовського.. Словник української мови в 11 томах
  6. поглумитися — Поглумитися, -млю́ся, -мишся гл. Насмѣяться. Почув Господь — і сміхом, посміявся, на небі з них, безумних, поглумився. К. Псал. 3. Словник української мови Грінченка