1. Словник української мови у 20 томах

поглушати

ПОГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГЛУШИ́ТИ, лушу́, лу́шиш, док., кого.

1. Позбавляти всіх або багатьох здатності чути що-небудь.

Гучна музика поглушила всіх;

// безос.

[Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (М. Кропивницький).

2. Робити нечутним (все або багато чого-небудь); заглушати.

Дніпро своїм плеском усе поглушав (Марко Вовчок).

3. Не давати рослинам нормально розвиватися, рости.

– А хто одмінив перехресний посів пшениці? Бур'яни ж усе поглушать, коли без перехресного сіяти (В. Кучер).

4. розм. Сильними ударами позбавляти свідомості, приголомшувати всіх або багатьох;

// Підводними вибухами, сильними ударами по льоду і т. ін. приводити рибу в стан нерухомості, заціпеніння або вбивати.

[Василько:] А на Дніпрі риби – отакі лящі. І всі дохлі. Пливуть догори черевом. Це їх бомби поглушили (Ю. Мокрієв).

5. перен. Зменшувати, послаблювати, відсувати на другий план усе або багато чого-небудь (відчуття, почуття і т. ін.).

Нові враження, нові обставини, нові інтереси, нове юнацьке життя .. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поглушати — поглуша́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поглушати — -аю, -аєш, недок., рідко, поглушити, -лушу, -лушиш, док., перех. 1》 Позбавляти всіх чи багатьох здатності чути що-небудь. || безос. 2》 Робити нечутним (все чи багато чого-небудь); заглушати. 3》 Не давати рослинам нормально розвиватися, рости. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поглушати — ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ПЛЮВАТИ)... Словник синонімів української мови
  4. поглушати — ПОГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГЛУШИ́ТИ, лушу́, лу́шиш, док., перех. 1. Позбавляти всіх або багатьох здатності чути що-небудь; // безос. [Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (Кроп., IV, 1959, 128). Словник української мови в 11 томах