1. Словник української мови у 20 томах

погнити

ПОГНИ́ТИ і рідко ПОГНИ́СТИ́, иє́, док.

Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути.

Аж страх погано У тім хорошому селі .. погнили Біленькі хати, повалялись (Т. Шевченко);

[Зінька:] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці (М. Кропивницький);

Листя, що тоді падало з дерев, погнило в рівчаках чи під брилами зораної ріллі (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погнити — погни́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. погнити — і рідко погнисти, -иє, док. Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погнити — ПОГНИ́ТИ і рідко ПОГНИ́СТИ́, иє́, док. Розкластися, зруйнуватися під впливом мікроорганізмів; зіпріти, потрухнути. Аж страх погано У тім хорошому селі.. погнили Біленькі хати, повалялись (Шевч. Словник української мови в 11 томах