погромник
ПОГРО́МНИК, а, ч.
Учасник або організатор погрому.
– Ой, боже, щось буде! – лякалась Маланка. – Погромників будуть судити (М. Коцюбинський);
Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (з газ.);
Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності, але Не винний я, що мій помічник На вас погромників нашле (В. Самійленко);
На чолі погромників йшли попи в золочених ризах, з хрестами (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погромник — погро́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- погромник — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- погромник — -а, ч. Учасник або організатор погрому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погромник — Погро́мник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погромник — ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому. — Ой, боже, щось буде! — лякалась Маланка. — Погромників будуть судити (Коцюб., II, 1955, 99); Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах