1. Словник української мови у 20 томах

подовжений

ПОДО́ВЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до подо́вжити.

Червоний в заграві пожежі, подовжений до неймовірних розмірів тінню, Кравцов здавався німцям .. самою живою помстою і смертю (Ю. Бедзик);

// подо́вжено, безос. пред.

Поліклініки відкрито тепер в усі дні тижня, подовжено час їх роботи (з газ.).

2. у знач. прикм. Збільшений у довжину.

Подовжені тіні прибрали велетенських розмірів (Я. Качура);

// Який має видовжену форму; довгастий.

Зображення людей відзначаються стрункими подовженими пропорціями (з наук. літ.).

3. у знач. прикм. Збільшений у часі; який триває довше, ніж звичайно, ніж годиться.

За один подовжений рейс колективи двох рибоморозильних траулерів виловили в Південній Атлантиці 156 центнерів риби (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подовжений — подо́вжений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. подовжений — Збігається в усіх значеннях зі словом продовжений. У значенні "збільшений у часі проти звичайно регламентованого" усталилося переважно подовжений: група подовженого дня, подовжений кіносеанс. Літературне слововживання
  3. подовжений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до подовжити. || подовжено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має видовжену форму; довгастий. 3》 у знач. прикм. Збільшений у часі; який триває, довше, ніж звичайно, ніж годиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подовжений — Подо́вжений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подовжений — ДОВГА́СТИЙ (у якого довжина більша за ширину), ВИ́ДОВЖЕНИЙ, ВИ́ТЯГНЕНИЙ, ВИ́ТЯГНУТИЙ, ПОДО́ВЖЕНИЙ, ДОВГУВА́ТИЙ, ПОДОВГА́СТИЙ, ПРОДОВГА́СТИЙ, ПРОДОВГУВА́ТИЙ, ЛІНІ́ЙНИЙ спец., ПОДОВЖА́СТИЙ діал.; ОВА́ЛЬНИЙ (заокруглений). Словник синонімів української мови
  6. подовжений — ПОДО́ВЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до подо́вжити. Червоний в заграві пожежі, подовжений до неймовірних розмірів тінню, Кравцов здавався німцям.. самою живою помстою і смертю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 196); // подо́вжено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах