подолувати

ПОДО́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПОДОЛА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОДОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що.

1. Перемагати кого-, що-небудь, знищувати когось, щось у боротьбі.

В солдата доля є – в бою Він смерть подолує свою (Л. Первомайський);

Він [лицар], найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка);

Старі подоліли [молодих] і святкували своє свято (Панас Мирний).

2. Переборювати труднощі, різні перешкоди.

Чую, що погляд мій гостро зорить, пильно пронизує темряву чорну, – не подолати її необорну! (Леся Українка);

Віддаленість нашої і античної епох утворює поміж ними і в мовному розумінні величезні труднощі, які треба .. свідомо подолувати (із журн.);

Історія життя Шевченка – то повість про те.., які перешкоди може подолати людина на шляху до мети, якщо ця мета – благородна і світла (з наук. літ.).

3. Справлятися з чим-небудь таким, що вимагає фізичних зусиль.

Біла ведмедиця .. дужими лапами подолує хвилі (Л. Первомайський);

Подолати швидку течію влітку .. й то тяжко, взимку ж неможливо (Григорій Тютюнник);

// Проходити, пропливати і т. ін. якусь відстань (звичайно велику або з перешкодами).

Повільно, крок за кроком подолує артист важкий шлях. Один неточний рух – міліметр убік! – І він зірветься з троса (В. Собко);

Сахно спинилася .. Тепер лишалося одне .. Плисти навпростець до другого берега й спробувати подолати цих двадцять кілометрів водяної пустелі... (Ю. Смолич);

// перен. Справлятися з почуттями, бажаннями, певним станом і т. ін.; пересилювати почуття, бажання, певний стан і т. ін.

Зоя, ледь подолуючи свою дівочу тугоньку, непомітно відходила куди-небудь подалі, щоб не видати своєї палкої неприязні до Олени (В. Земляк);

Не подолавши святкового нуду, він махнув рукою на спочивок і .. вдався в зубрячку (С. Васильченко);

– Ну, звідки ти взявся, Кузьмо, саме в цю ніч? – промовила, нарешті, Галина, подолавши хвилювання (В. Петльований);

Подоліти своє горе (Сл. Б. Грінченка).

4. Справлятися з почуттями, бажаннями, певним станом і т. ін.; пересилювати почуття, бажання, певний стан і т. ін.

Зоя, ледь подолуючи свою дівочу тугоньку, непомітно відходила куди-небудь подалі, щоб не видати своєї палкої неприязні до Олени (В. Земляк);

Не подолавши святкового нуду, він махнув рукою на спочивок і .. вдався в зубрячку (С. Васильченко);

– Ну, звідки ти взявся, Кузьмо, саме в цю ніч? – промовила, нарешті, Галина, подолавши хвилювання (В. Петльований);

Подоліти своє горе (Сл. Б. Грінченка).

5. перен. Позбуватися якої-небудь вади.

Подолати свою культурну відсталість.

6. тільки 3 ос. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про фізичний, психічний стан і т. ін.).

Відразу всевладний Сон подолав його (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Проти таких-то думок [про одруження] Галочка усе боролася, що туж-туж не подоліють її!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).