подрочити
ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., кого, розм.
Дратувати, дражнити кого-небудь якийсь час.
Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Б. Грінченка);
Подрочити сусідського собаку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подрочити — подрочи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- подрочити — -дрочу, -дрочиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подрочити — ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час. Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- подрочити — Подрочи́ти, -чу́, -чиш гл. = подратувати. Словник української мови Грінченка