подубілий
ПОДУБІ́ЛИЙ, рідше ПОДУ́БЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до подубі́ти, поду́бнути.
Дівчина нерухомо лежала на березі річки біля купки подубілої на сонці риби (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Мороз дошкуляє. Стукають [діти] черевиками, труть подублі руки, підшморгують носами (Г. Епік).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подубілий — подубі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- подубілий — рідше подублий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до подубіти, подубнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подубілий — ПОДУБІ́ЛИЙ, рідше ПОДУ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подубі́ти, поду́бнути. Дівчина нерухомо лежала на березі річки біля купки подубілої на сонці риби (Ле, Наливайко, 1957, 8); // У знач. прикм. Мороз дошкуляє. Словник української мови в 11 томах