1. Словник української мови у 20 томах

подірявити

ПОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. подіря́влять;

1. що. Док. до діря́вити.

Подірявити піджак.

2. кого, перен., розм. Поранити кулями.

– Он учора теж санітарний поїзд із нашими в шпиталь відправили – подірявили хлопців (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подірявити — подіря́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подірявити — -влю, -виш; мн. подірявлять; перех. Док. до дірявити. Подірявити піджак. || перен., розм. Поранити кулями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подірявити — ДІРЯ́ВИТИ, ПРОДІРЯ́ВЛЮВАТИ, ПРОДИРА́ТИ розм. — Док.: подіря́вити, продіря́вити, проде́рти, продра́ти. Об гвинтівку ляскали кулі, дірявили червоний шовк. А я тримав його над головою (І. Ле); Куля, що продірявила велику шибку вікна, вдарила по люстрі (Д. Словник синонімів української мови
  4. подірявити — Подіря́вити, -влю, -виш, -влять; подіря́в, -ря́вте що; подіря́влений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подірявити — ПОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. подіря́влять; перех. Док. до діря́вити. Подірявити піджак; // перен., розм. Поранити кулями. — Он учора теж санітарний поїзд із нашими в шпиталь відправили — подірявили хлопців (Збан., Сеспель, 1961, 252). Словник української мови в 11 томах