подіти

Значення в інших словниках

1. подіти — поді́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. подіти — -іну, -інеш; наказ. сп. подінь; док., перех. 1》 Те саме, що діти II. 2》 Втратити щось, загубити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подіти — Запроторювати, запроторити, позапроторювати, засатарювати, засатарити, позасатарювати, ховати, заховувати, заховати, позаховувати, поховувати, поховати, сховувати, сховати, посховувати Словник чужослів Павло Штепа
4. подіти — де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́, зі сл. не зна́ти. Як уникнути нудьги, бездіяльності, відчуття тривоги, біди і т. ін. Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (В. Фразеологічний словник української мови
5. подіти — ВИТРАЧА́ТИ (тратити час, сили тощо на що-небудь), ВИТРА́ЧУВАТИ, ВИКОРИСТО́ВУВАТИ, ВІДДАВА́ТИ, ДІВА́ТИ. — Док.: ви́тратити, ви́користати, відда́ти, ді́ти, поді́ти. Я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю. Словник синонімів української мови
6. подіти — ПОДІ́ТИ, і́ну, і́неш; наказ. сп. поді́нь; док., перех. 1. Те саме, що ді́ти². Василь спершу не знав, де його [ножика] і подіти; то заховає у кишені, то подума: а що як випаде?... Словник української мови в 11 томах
7. подіти — Подіти, -діну, -неш гл. Дѣвать, запрятать. Що у вдови діти, да нігде їх подіти. Мет. 241. Або віддай їх кому... або де хоч подінь. Рудч. Ск. II. 68. Словник української мови Грінченка