поезомаляр

ПОЕЗОМА́ЛЯР, а, ч.

Митець, який створює позію, призначену передусім для зорового сприйняття.

Епатажний М. Семенко характеризував автора "Психотез" Л. Шкурупія як "дотепного деструктора і поезомаляра" (з наук.-попул. літ.);

Зорова поезія України в своєму становленні пережила кілька етапів. Перші її зразки пов'язуються з виникненням писемності на наших землях, і надалі, з розвитком і стилістично-жанровим збагаченням давньої літератури, вона набуває поширення і навіть розживається на власних класиків, до яких є всі підстави зарахувати поета із XVII століття Івана Величковського. В період класицизму вона занепадає, щоб потім, на початку століття двадцятого, зазнати справжнього вибуху в творчості футуристів, насамперед головного поезомаляра Михайля Семенка (з газ.).