пожакувати
ПОЖАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, заст.
Розграбувати, розорити.
Не може ніхто худоби сильного розорити (Біблія. Пер. П. Куліша);
Пожакувати всі крамні комори (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожакувати — Пожакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Разорить, разграбить, расхитить. Не може ніхто худоби сильного пожакувати. Єв. Мр. III. 27. Пожакувати всі крамні комори. К. ПС. 102. Словник української мови Грінченка