позакінчувати
ПОЗАКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., що.
Довести що-небудь до кінця, до завершення(про все або багато чого-небудь; про всіх або багатьох).
– А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (О. Довженко);
[Яків:] А ти мені теж дивись, редакторе! Пишіть словами красивими, ви ж десятирічки позакінчували (М. Зарудний);
Позакінчувати розпочаті справи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позакінчувати — позакі́нчувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позакінчувати — -ую, -уєш, док., перех. Закінчити за кілька заходів, у різний час (усе чи багато чого-небудь; про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позакінчувати — ПОЗАКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закінчити за кілька прийомів, у різний час (усе або багато чого-небудь; про всіх або багатьох). — А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (Довж. Словник української мови в 11 томах