1. Словник української мови у 20 томах

позамучувати

ПОЗАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого.

1. Катуванням, тортурами довести всіх або багатьох до смерті, загибелі; закатувати всіх або багатьох.

Більшість підпільників позамучували на допитах (з газ.).

2. Усім або багатьом завдати мук, фізичних або моральних страждань; стати причиною, джерелом страждань.

Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позамучувати — позаму́чувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позамучувати — -ую, -уєш, док., перех. Замучити всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позамучувати — ПОЗАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Замучити всіх або багатьох. Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. позамучувати — Позаму́чувати, -чую, -єш гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували. Харьк. у. Словник української мови Грінченка