позатикати

ПОЗАТИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАТИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Заткнути чимсь усе або багато чого-небудь.

– Якмога швидше утікай [Енею]; Не становись, не оглядайся І уха [вуха] чим позатикай (І. Котляревський);

Коли пригнав [пастух] худобу на толоку, перша його річ була оглянути буду та позатикати соломою діри, щоби не протікало (Л. Мартович);

Пов'язавши їх [вартових] та позатикавши роти заздалегідь приготовленими ганчірками, опришки .. увійшли на чолі з Довбушем в дім (В. Гжицький).

2. розм. Устромити або засунути кудись усе або багато чого-небудь.

Позатикав прапори (Сл. Б. Грінченка);

Баба .. поправила очіпок, позатикала коси під хустку (І. Нечуй-Левицький);

За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Позатика́ло роти́ кому, безос. – замовкли всі або багато хто.

Робітники збули мовчанням се несподіване для них питання. – А, бачите, позатикало вам роти, – говорив уже ласкавіше пан принципал (І. Франко);

(2) Позатика́ти роти́ кому, фам. – примусити замовкнути всіх або багатьох.

– В селі язиками плещуть, що твій Михайло втік від Юлки. Людям треба роти позатикати, а ви ще більший вогонь розпалюєте! (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me