позбуватися

ПОЗБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПОЗБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док.

1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного.

Велика зайченківська родина аж рада була, що позбувається Свиридона (Ю. Яновський);

Свіже повітря помогло їмості [попаді]: вертаючи назад додому, вона вже позбулася болю голови (Л. Мартович);

Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде).

2. Утрачати кого-, що-небудь.

З гіркою душею Варвара пересвідчилася – позбувається хатньої покори дочка (К. Гордієнко);

[Суховій:] Я вам розкажу своє лихо. Обікрадено мене: коня позбувся і шапки з гетьманською грамотою (М. Кропивницький);

Вона назавжди позбулася радості звернутися до матері із світлим словом “мама” (О. Донченко);

// Губити (листя, плоди і т. ін.) (про дерева, кущі).

Сади, ще недавно обтяжені плодами, звільна позбуваються їх (І. Франко);

Темно-зелені ліси, позбувшись свого пишного одягу, .. позадирали угору посинілі парості (Панас Мирний);

// Відмовлятися, відступатися від чого-небудь (думок, намірів і т. ін.).

Виросла Яринка на панну Ярину й мусила позбутись думки, що все, що її оточує, належить до батька, або може бути куплене батьком за гроші (М. Коцюбинський).

(1) Позбу́тися мо́ви (язика́) – втратити здатність говорити; заніміти.

Якийсь час стояли [Семен та Уляна] мовчки, немов обоє позбулися мови (Д. Бедзик);

Немало довелося чоловікові сьогодні попрацювати ногами і навіть язиком. От надвечір і охрип від балачок .. – Ще попоходиш кілька днів отак з людьми, то зовсім позбудешся язика, – кепкував сам із себе (М. Стельмах).

◇ (2) Позбу́тися голови́ – загинути.

Черниш думав про це. Справді, що понесло його в ті ворота, де він – дуже ймовірно – міг позбутися голови? (О. Гончар);

Інший давно б позбувся голови (П. Загребельний);

(3) Позбу́тися життя́ – померти, загинути.

– Коли хочеш позбутися життя, то вийди з хати, – понуро перший відказав і змовк (Леся Українка);

(4) Позбу́тися кле́пки – втратити розсудливість, стати нерозумним, дурним.

Щось тільки скажеш чи зробиш не так, зараз і соромлять: “Такий великий, а що витворяє. Чи ти сорому і клепки заодно позбувся?” (М. Стельмах);

Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) див. ріша́тися;

Стра́тити (загуби́ти) віно́к <�Позбу́тися вінка́> див. стра́чувати.

ПОЗБУВА́ТИСЯ², а́ється, док.

Здійснитися, справдитися (про мрії, бажання, передчуття і т. ін.).