позганяти
ПОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док.
1. кого. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін.
[Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу .. Ось вона. Позганяли населення і будували день і ніч (О. Корнійчук);
[Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку (С. Голованівський);
От уже й овець позгонили [хлопці] до гурту (Панас Мирний).
2. кого. Прогнати звідкись, з певного місця всіх або багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін.
Позганяти граків з дерева.
3. що. Скинути, змести, змахнути з поверхні чого-небудь усе або багато чогось, у багатьох місцях.
Вітер позганяв сніг з дороги.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позганяти — позганя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позганяти — -яю, -яєш і позгонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Зігнати звідусіль в одне місце всіх чи багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. 2》 Прогнати звідкись, з певного місця всіх чи багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позганяти — ПОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. [Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу.. Ось вона. Словник української мови в 11 томах
- позганяти — Позганя́ти, -ня́ю, -єш гл. Согнать (многихъ). Позганяй граків. Драг. 413. Словник української мови Грінченка