1. Словник української мови у 20 томах

поздихати

ПОЗДИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Здохнути, загинути (про всіх або багатьох тварин).

Воли та корови всі поздихають, Біле личко, чорні брови повік не злиняють (П. Чубинський);

Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Т. Шевченко).

2. вульг. Померти (про всіх або багатьох людей).

За три дні поздихали вони [вороги] всі троє: так переказували потім із села (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поздихати — поздиха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поздихати — -ає, -аємо, -аєте, док. Здохнути, загинути (про всіх чи багатьох тварин). || вульг. Померти (про всіх чи багатьох людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поздихати — ПОЗДИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Здохнути, загинути (про всіх або багатьох тварин). Воли та корови всі поздихають, Біле личко, чорні брови повік не злиняють (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  4. поздихати — Поздихати, -хаємо, -єте гл. Издохнуть (о многихъ). Воли поздихать. Чуб. V. 26. Словник української мови Грінченка