1. Словник української мови у 20 томах

позмикати

ПОЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Зімкнути одне з одним, з'єднати все або багато чого-небудь (перев. краї, кінці чогось).

2. розм. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін.

Руки наче хто пов'язав, а ноги позмикав – не слухаються вашої волі (Панас Мирний);

// безос.

Позмикало йому і руки й ноги (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позмикати — позмика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позмикати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зімкнути одне з одним, з'єднати все чи багато чого-небудь (перев. краї, кінці чогось). 2》 діал. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позмикати — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови
  4. позмикати — ПОЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зімкнути одне з одним, з’єднати все або багато чого-небудь (перев. краї, кінці чогось). 2. діал. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  5. позмикати — Позмика́ти, -ка́ю, -єш гл. Свести судорогой (во множествѣ). Позмикало йому і руки й ноги. Словник української мови Грінченка