1. Словник української мови у 20 томах

позіхнути

ПОЗІХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до позіха́ти 1, 2.

Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (І. Нечуй-Левицький);

Собака голосно позіхнув і насторожено повернув голову в бік вулиці (Ірина Вільде);

Хто її [дочку] від лиха Бідну оборонить..? Батько? Позіхнула [мати] З думкою тяжкою І махнула слабо Хворою рукою (П. Грабовський);

Ще кілька кроків, і перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Франко);

* Образно. І сонна вулиця знову позіхнула (Г. Косинка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позіхнути — позіхну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позіхнути — -ну, -неш, док. Однокр. до позіхати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позіхнути — ПОЗІХА́ТИ (мимоволі вдихати й одразу ж видихати повітря ротом), ЗІВА́ТИ розм. — Док.: позіхну́ти, зівну́ти. Коли він зненацька позіхав, то швиденько прикривав рота долонею (Т. Масенко); Очі застигли, мов скляні, рот судорожно зівав, не в силі виштовхнути слово (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  4. позіхнути — ПОЗІХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позіха́ти 1,2. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Н.-Лев., III, 1956, 288); Собака голосно позіхнув і насторожено повернув голову в бік вулиці (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах