покаляти
ПОКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.
1. розм. Забруднити, вимазати кого-, що-небудь; побруднити.
– Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! – ляснула Мотря. – Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки, – сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький);
Не дивись, що забродивсь, аби халяв не покаляв (П. Чубинський).
2. перен. Зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; споганити.
Не хочу покаляти Честь багатирськую свою (І. Котляревський);
Ніхто з козацтва не покаляв тої золотої слави – ні козак Байда, .. Ні Самійло Кішка (П. Куліш).
◇ (1) Покаля́ти ру́ки (ру́чки, ру́ченьки):
а) зіпсувати, понівечити руки брудною або важкою роботою.
В найми іди на старість літ .. і дочку свою, пишну панночку, веди за собою; хай лишень .. помаже-покаляє свої білі рученьки (Панас Мирний);
б) зробити щось ганебне, що викликає осуд.
Значення в інших словниках
- покаляти — покаля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покаляти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 розм. Забруднити, вимазати кого-, що-небудь; побруднити. 2》 перен. Зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; споганити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покаляти — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- покаляти — ПОКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. розм. Забруднити, вимазати кого-, що-небудь; побруднити. — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! — ляснула Мотря. — Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підківки, — сказала Мелашка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- покаляти — Покаля́ти, -ляю, -єш гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з атолами, то шоб ніг не покаляла. ХС. VII. 418. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків. Чуб. V. 397. Словник української мови Грінченка