1. Словник української мови у 20 томах

поквап

ПО́КВАП, у, ч., діал.

Поспіх.

Референт у справах культури знав, що то за гамір: він був ознайомлений з наказами й інструкціями, а тому не виявляв найменшого поквапу, хоч його цікавило, як саме відбудеться ця акція, як це виконуватиметься (Б. Харчук).

(1) Без по́квапу – не поспішаючи.

І в добрі часи тут відчиняли без поквапу, доводилося дзвонити кілька разів, поки дочується глухувата баба Галя (П. Загребельний);

(2) З по́квапу – поспішаючи, з поспіхом.

– Ой, та як же не бігти, – з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поквап — по́квап іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. поквап — -у, ч., діал. Поспіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поквап — ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Словник синонімів української мови
  4. поквап — ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх. З по́квапу — поспішаючи, з поспіхом. — Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 227). Словник української мови в 11 томах
  5. поквап — По́квап, -пу м. Поспѣшность. Желех. Словник української мови Грінченка