1. Словник української мови у 20 томах

покивати

ПОКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою).

Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Леся Українка);

Втерявши надію як-небудь розворушити сусіда, старшина зітхнув, покивав головою й став виймати люльку (С. Васильченко);

Редакторка по-приятельськи покивала Олі головою (Ірина Вільде);

// Помахати чимсь.

Собаки бачать, що баба не з дуже боязких.., та й не рвуть її, а тільки покивають хвостами та й підуть геть (Дніпрова Чайка);

Батюга покивав .. рукою: – Будьмо знайомі! (Я. Гримайло).

2. на кого – що і без дод. Кілька разів кивнути головою у бік кого-або чого-небудь, вказуючи на нього, здебільшого з осудом.

Хай сусідки Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть (П. Гулак-Артемовський);

І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою (Т. Шевченко);

[Річард:] Не хочу я, щоб мій коханий Деві і молоді товариші його на мене головою покивали: “був кінь, та з'їздився!” (Леся Українка).

(1) Покива́ти па́льцем:

а) рухом пальця покликати кого-небудь.

– Гей! – Боженко покивав пальцем Богданкевичу. – Ти знаєш, хто з тобою говорив? – спитав він Богданкевича, коли той квапливо підійшов ближче (О. Довженко);

б) зробити пальцем застережливий або погрозливий жест.

Василькові хотілося голосно зареготатися .. Та Мигаль покивав пальцем, щоб мовчати (А. Турчинська).

◇ Кива́ти (мани́ти) / кивну́ти (покива́ти, помани́ти) па́льцем див. кива́ти;

Кива́ти / покива́ти голово́ю див. кива́ти;

(2) Покива́ти голово́ю (д) див. кива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покивати — покива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покивати — див. іти Словник синонімів Вусика
  3. покивати — -аю, -аєш, док. 1》 На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). || Помахати чимсь. 2》 на кого – що і без додатка. Кілька разів кивнути головою у бік кого-або чого-небудь, вказуючи на нього, здебільшого з осудом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покивати — поки́вати вул. обманути, ошукати (ст)|| = виківати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. покивати — кива́ти голово́ю на кого. Засуджувати чию-небудь поведінку, не схвалювати чиїхось вчинків. І громада тебе (нечесну) осудила, Підняла, мов ледащо, на сміх. І регочеться, пальцями тиче, Головою на тебе кива (І. Манжура). покива́ти голово́ю (про багатьох). Фразеологічний словник української мови
  6. покивати — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. покивати — ПОКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. покивати — Покива́ти, -ва́ю, -єш гл. Покивать. Назад подивилась, покивала головою та й заголосила. Шевч. 74. Словник української мови Грінченка