покинутий

ПОКИ́НУТИЙ, ПОКИ́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до поки́нути 1–8.

Понад шляхом догоряли покинуті багаття (О. Гончар);

В цей час у чагарничку переліска заіржала покинена там кобила (Іван Ле);

Знову сідав на розламані ясла чи на одірване колесо, забуте і покинуте людьми, і журливо похитував головою з боку на бік .. Це був Григір Тетеря (Григорій Тютюнник);

От коли б вони прийшли й подивились на свого внука, підстреленого, знесиленого, покинутого в комишах на обід вовкам та воронам... (М. Коцюбинський);

Цвіте в росі холодний сад, і десь гармонія ридає, немов покинута дівчина когось байдужого гука... (В. Сосюра);

Плаче покинута синами мати (О. Довженко);

Йому здавалось, що прийшов кінець, що він – самотній, всіма покинутий і забутий, – помре серед чужих людей (П. Колесник);

Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (А. Шиян);

Вона була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду... (Б. Грінченко);

Вітюньо, покинений майже цілком на руки чужинки-няньки, як здоровенький, гуляв цілий день та радів і ясному сонечку, і квітам, і всій принадній українській весні (Дніпрова Чайка);

Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати... (Т. Шевченко);

Я переходив з рук в руки серед безладних питань, розпочатих і зараз покинутих справ, хвилевих турбот, які мінялись на інші (М. Коцюбинський);

* Образно. Крикнула беззвучно навздогін [вітрові] покинена смерічка, хитнула верхів'ям, простягає віття, вернути хоче (Г. Хоткевич);

// поки́нуто, безос. пред.

Коло клуні пашня потрушена; з півстіжка, чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто... (Марко Вовчок);

Роботу покинуто .. Годинка сну осміхається трудягам (М. Коцюбинський);

Утяли двадцять чотири дубки трохи до часу... На ввесь ліс тільки й було таких двадцять чотири – ще не за моєї пам'яті зросли, мабуть, колись на маяки покинуто їх (Л. Яновська).

2. у знач. прикм. Який залишився без догляду, уваги, яким перестали цікавитися, займатися.

Орестові Білинському здалося, що Річинська, незважаючи на присутність дочок і маси родичів, .. почуває себе не тільки самотньою, але й покинутою (Ірина Вільде);

Ліворуч, серед степу, чорніла, немов купа землі, напівзруйнована й покинута казахська зимівля (О. Донченко);

Хапаючись за дерева, спустився [Денис] в яр і скоро знайшов покинуту, обгороджену ветхим тинком лісову криницю (Григорій Тютюнник).