поклонятися

ПОКЛОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКЛОНИ́ТИСЯ, лоню́ся, ло́нишся, док.

1. перев. док. Робити поклін, вклонятися; вітатися.

Хоч і підійшов [сотник] до людей, що перед ним усі шапки познімали і поклоняються йому, а він іде собі, надувшись (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я ішов. Ти поклонилась. Приглядаючись так пильно: “Добрий день! здорові будьте!” – Привіталася прихильно (А. Кримський);

Вам поклониться дитина [прикарпатського села], І дідусь сивоголовий Скине шапку перед вами – Чи знайомі ви, чи ні (Д. Павличко);

// за що. Вклонятися, виявляючи свою вдячність кому-небудь.

Поклонилась Маріулі За науку в ноги, Попрощалась з циганами, Помолила[сь] Богу; Та й пішла собі, небога, На свою країну (Т. Шевченко);

– Людям поклонися за честь, – шарпонув [коваль] до себе чоловіка загрубілою від огню і заліза рукою (М. Стельмах).

2. перев. док. Передавати вітання кому-небудь; засвідчувати усно чи письмово свою повагу до відсутнього.

Ой у полі роман-зілля через межу похиляється – Чую через люди, що мій милий поклоняється (П. Чубинський);

Чіпка озирнувся й одгукнув з дороги: – Грицьку! поклонись матері... (Панас Мирний);

Я був би дуже радий, коли б Ви написали мені, .. як там Іван Богатчук, Мельник і другі мої знакомі. Поклоніться їм од мене (М. Коцюбинський).

3. тільки док. Принижено попросити чого-небудь, про щось і т. ін.

Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! Я для тебе на все зважуся. Я поклонюся ще твоєму батькові (Марко Вовчок).

4. тільки док. Відвідинами засвідчити глибоку шану, відданість кому-, чому-небудь.

Хто б з панів не приїхав в повіт, кого б з чиновників не прислано, – не їдь на своє добро, не приймайся за своє діло, не поклонившись Красногорському владиці... (Панас Мирний);

[Гаркуша:] Провештавшись двадцять два роки в Січі, схотілось мені навідаться у рідний край – глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці (О. Стороженко).

5. Шанувати кого-, що-небудь як божество, святиню і т. ін.

[Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Таж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Леся Українка);

Ще первісні люди відзначали найбільш важливі у їхньому житті події, поклоняючись незрозумілим для них страхітливим силам природи (з наук. літ.);

[Єпископ:] Не плач. Лукавий раб – не вартий сліз. Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій (Леся Українка);

// Схилятися перед ким-, чим-небудь, ставитися до когось, чогось з глибокою пошаною.

І промовляє критик: “Скинь кашкет! Он світич наш, він гріє і зоріє, Люби і поклоняйся: то- поет!” (М. Зеров);

Тут [в Америці] площі, як чорні ворони, І мертві панелі й граніт. А в мене є площа Червона, Якій поклоняється світ! (А. Малишко);

Молітесь, братія! Молітесь За ката лютого. Його В своїх молитвах пом'яніте. Перед гординею його, Брати мої, не поклонітесь (Т. Шевченко).