поклякнути
ПОКЛЯ́КНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, нуло; док.
Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти.
– Самі вже, будь ласка, скрутіть [цигарочку], а то в мене чогось руки поклякли (С. Васильченко);
Ноги ще дужче обважніли, поклякли, ладні кожної хвилини зламатися в колінах і одмовитися слугувати надалі (Г. Епік).
ПОКЛЯ́КНУТИ², ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, ло; док.
Схилитися, пригнутися (про рослини).
Не тільки жито – й пшениця поспіла, а ячмінь аж покляк (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поклякнути — покля́кнути 1 дієслово доконаного виду задубіти від холоду покля́кнути 2 дієслово доконаного виду зігнутися — про рослини Орфографічний словник української мови
- поклякнути — I -ну, -неш; мин. ч. покляк, -ла, -ло і поклякнув, -нула, -нуло; док. Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти. II -ну, -неш; мин. ч. покляк, -ла, -ло і поклякнув, -нула, -нуло; док. Схилитися, пригнутися (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поклякнути — ПОКЛЯ́КНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. покля́к, ла, ло і покля́кнув, нула, нуло; док. Втратити від холоду гнучкість, рухливість, чутливість (звичайно про руки, ноги, пальці); задубіти. Словник української мови в 11 томах