поковка

ПОКО́ВКА, и, ж., спец.

Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування.

На завод майбутня машина прибуває у вигляді поковок сталі, листів прокату, листів слюди (з наук. літ.);

Це не жарти – робити поковку із злитка в двісті тридцять тонн! (В. Собко);

Сам [гетьман] випробував засуви і залізну поковку на дубових дверях (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me