1. Словник української мови у 20 томах

поколупувати

ПОКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., що.

Колупати (у 1, 2 знач.) час від часу.

– Ти куди йдеш? – знову питає [дядько Володимир]. Нічого не каже [дівчинка], тільки поколупує носком землю (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поколупувати — поколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поколупувати — -ую, -уєш, недок., перех. Колупати (у 1, 2 знач.) час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поколупувати — ПОКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Колупати (у 1, 2 знач.) час від часу. — Ти куди йдеш? — знову питає [дядько Володимир]. Нічого не каже [дівчинка], тільки поколупує носком землю (Гуц., З горіха.., 1967, 78). Словник української мови в 11 томах