покон

ПОКО́Н, у, ч., іст.

Один із видів платежів у Київській державі.

Покон сплачувався місцевим населенням князеві або його представникам грошима і натурою під час проїзду або тимчасовому перебуванні їх у місті чи на території волості (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me