покон
ПОКО́Н, у, ч., іст.
Один із видів платежів у Київській державі.
Покон сплачувався місцевим населенням князеві або його представникам грошима і натурою під час проїзду або тимчасовому перебуванні їх у місті чи на території волості (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me