1. Словник української мови у 20 томах

покошланий

ПОКО́ШЛАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поко́шлати.

Покошлана вітрами покрівля;

// у знач. прикм.

Уважно дивився [Потап], як кобила крутила покошланим задом, на якому осідав уже іней (М. Коцюбинський);

Ярослав засоромлено підводився, поправляв свою покошлану бороду (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покошланий — поко́шланий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. покошланий — див. кошлатий Словник синонімів Вусика
  3. покошланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покошлати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покошланий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. покошланий — ПОКО́ШЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поко́шлати; // у знач. прикм. Уважно дивився [Потап], як кобила крутила покошланим задом, на якому осідав уже іней (Коцюб., II, 1955, 278); Ярослав засоромлено підводився, поправляв свою покошлану бороду (Загреб., Диво, 1968, 649). Словник української мови в 11 томах