1. Словник української мови у 20 томах

покріпачувати

ПОКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого.

Робити когось кріпаком; закабаляти.

Із багатих дворищ утворювалися землевласники, які захоплювали селянські землі і покріпачували селян (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покріпачувати — покріпа́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покріпачувати — -ую, -уєш, недок., покріпачити, -чу, -чиш, док., перех. Робити когось кріпаком; закабаляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покріпачувати — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док. Словник синонімів української мови
  4. покріпачувати — ПОКРІПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОКРІПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Робити когось кріпаком; закабаляти. Із багатих дворищ утворювалися землевласники, які захоплювали селянські землі і покріпачували селян (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 66). Словник української мови в 11 томах