покуматися
ПОКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОКУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. покумля́ться; док., з ким і без дод.
Стати кумами.
Покумався бідний селянин з багатим (з казки);
А тобі хотілося з паном яким покуматись? – не то в жарту [жарт], не то з докором спитав Яків (Панас Мирний);
Покумались вони років вісімнадцять тому (І. Рябокляч);
– Найбільші вороги – сусіди ваші навколо – вже й покумились, й посваталися (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покуматися — покума́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покуматися — -аюся, -аєшся і покумитися, -млюся, -мишся; мн. покумляться; док., з ким і без додатка. Стати кумами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покуматися — ПОКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОКУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. покумля́ться; док., з ким і без додатка. Стати кумами. Покумався бідний селянин з багатим (Україна.., І, 1960, 48); А тобі хотілося з паном яким покуматись?... Словник української мови в 11 томах
- покуматися — Покуматися, -маюся, -єшся гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106. Словник української мови Грінченка