покутник
ПОКУ́ТНИК, а, ч., іст.
Той, хто відбуває покуту.
– На що ми чекаємо! – палко говорили вони .. – Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покутник — Особа, на яку накладено покуту та яка виконує накладену покуту; каяник Словник церковно-обрядової термінології
- покутник — -а, ч. Той, хто відбуває покуту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покутник — поку́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- покутник — ПОКУ́ТНИК, а, ч., дорев. Той, хто відбуває покуту. — На що ми чекаємо! — палко говорили вони..-Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239). Словник української мови в 11 томах
- покутник — Покутник, -ка м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію. Словник української мови Грінченка