1. Словник української мови у 20 томах

покіль

ПО́КІЛЬ, присл., спол., розм.

Те саме, що по́ки.

А покіль що – повернем річ на Квіти (Л. Глібов);

[Олекса:] Дівчатам покіль що нічого не кажіть, а то і гульня буде смутною (С. Васильченко);

– Їж, покіль є що їсти! (М. Коцюбинський);

Цар йому на тому слові: “А ходіть, покіль здорові!” (Л. Первомайський);

Ти [Янка Купала] будеш жить, покіль твої пісні Лунатимуть над рідною землею (С. Крижанівський);

Ой стій же ти, коню, Та не тупай ногою, Да покіль поговорю Да я з рідною сестрою! (з народної пісні);

Їм я квашу солоденьку; Здумав загадку стареньку; Покіль другу скомпоную – Розгадайте перше цюю (Л. Глібов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покіль — Поки, як довго, Покіль я співаю, праця чекає моєї руки. [Звн 163]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. покіль — присл., спол., розм. Те саме, що поки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покіль — по́кіль 1 прислівник поки незмінювана словникова одиниця розм. по́кіль 2 сполучник поки незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  4. покіль — ПО́КИ (до якогось, певного часу), ДО́КИ, ПО́КІЛЬ розм., ПО́ТИ заст., ДОПО́КИ розм., ЗА́КИ діал., ЗА́КИЛЬ діал., ЗА́КИМ діал., НІМ діал. Тікай, Катре, поки не пізно, поки тебе не застукали отут, під вікном, бо тоді поговору буде на все село (В. Словник синонімів української мови
  5. покіль — ПО́КІЛЬ, присл., спол., розм. Те саме, що по́ки. А покіль що — повернем річ на Квіти (Гл., Вибр., 1951, 63); [Олекса:] Дівчатам покіль що нічого не кажіть, а то і гульня буде смутною (Вас., III, 1960, 15); — Їж, покіль є що їсти! (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. покіль — По́кіль нар. = поки. Ой спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде. Мет. 1. Словник української мови Грінченка