1. Словник української мови у 20 томах

полагодити

ПОЛА́ГОДИТИ, джу, диш, що.

1. Док. до ла́годити.

Він звіз матеріал, полагодив обсмалені стіни, звів дах (М. Коцюбинський);

[Марина:] Дядечку, голубчику, полагодьте мені відерце (М. Кропивницький);

Маковей, полагодивши лінію, повертався до свого окопу, веселий і задоволений (О. Гончар);

Дружба, вона, кажуть, як скло: розіб'єш – не складеш, не полагодиш (О. Ільченко).

2. док. Те саме, що нала́годити.

Лашка зустрілася поглядом з сотником, ще більше засоромилася і не знала, як полагодити своє становище (Іван Ле);

– Справу свою завтра полагодите, а тепер їдьте зі мною на весілля (О. Маковей);

– А, може, ще можна все полагодити, простити? – Ні, Ольго Борисівно, я прощати не вмію (В. Собко);

– Обдивіться, все обдивіться гарненько. Полагодьте вози й мазниці, випробуйте зброю (О. Довженко);

[Хома:] Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники (Т. Шевченко);

Полагодивши вечерю, вона вже більш і не входила (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полагодити — -джу, -диш, док., полагоджувати, -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Док. до лагодити. 2》 док. Те саме, що налагодити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полагодити — пола́годити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полагодити — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. полагодити — Пола́годити, -годжу, -диш; пола́годь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. полагодити — ПОЛА́ГОДИТИ, джу, диш, перех. 1. Док. до ла́годити. Він звіз матеріал, полагодив обсмалені стіни, звів дах (Коцюб., I, 1955, 125); [Марина:] Дядечку, голубчику, полагодьте мені відерце (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  6. полагодити — Полагодити, -джу, -диш гл. 1) Приготовить. Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники. Шевч. 284. 2) Починить, исправить. О. 1861. IV. 62. Зробив колесо або полагодив його. Стор. МПр. 170. Черевики полагодити. Г. Барв. 284. 3) Уладить (спорное дѣло, ссору). Словник української мови Грінченка