полакомитися
ПОЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. пола́комляться; розм.
1. Док. до ла́комитися.
Запалює [Остап] одну цигарку, потім другу – адже цілу зміну не палив, треба полакомитись досхочу (М. Ю. Тарновський);
– Полакомивсь я на проценти, продав Корови, дав грошей три сотки (І. Франко);
А тепер, скарав би його бог, полакомився на багацькі скрині! (Ірина Вільде).
2. док., на кого і без дод., рідко. Те саме, що захопи́тися 2.
Не знаю вже, як вам сказати – чи молода вона була, ся ковалиха, чи стара; але здається – молода й гарна: інакше не полакомився б король (О. Маковей);
Кожна з них [сестер] досить приваблива для того, щоб задурманити чоловіка .. Навіть Слава з своїми монгольськими вилицями і широким ротом знайде дурня, який полакомиться на неї (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- полакомитися — пола́комитися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полакомитися — ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯ рідше, ПОЛА́КОМИТИСЯ розм., ПОСМАКУВА́ТИ розм., ПОСОЛОДЦЮВА́ТИ діал. — Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти. Словник синонімів української мови
- полакомитися — ПОЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. пола́комляться; розм. 1. Док. до ла́комитися. Запалює [Остап] одну цигарку, потім другу — адже цілу зміну не палив, треба полакомитись досхочу (М. Ю. Тарн., Незр. Словник української мови в 11 томах