полапати
ПОЛА́ПАТИ, аю, аєш, кого, що і без прям. дод.
1. Док. до ла́пати.
Вона [Кайдашиха] полапала рукою тім'я – високий очіпок поламався й увігнувся (І. Нечуй-Левицький);
Климко, нагнувшись, полапав свій власний мішок (О. Ільченко);
Шкода мені, дідусю, твоєї темноти, – каже [Черевань] кобзареві. – Ось на лиш полапай, яке тут диво (П. Куліш).
2. док. Лапати якийсь час.
Постояв [Свирид], постояв, полапав трохи двері – двері в їх славнії – дубовії – та й повернув на греблю (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полапати — Пола́пати: — похопитися [1,X] Словник з творів Івана Франка
- полапати — -аю, -аєш, перех. і без додатка. 1》 Док. до лапати. 2》 док. Лапати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полапати — пола́пати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полапати — ПОЛА́ПАТИ, аю, аєш, перех. і без додатка, 1. Док. до ла́пати. Вона [Кайдашиха] полапала рукою тім’я — високий очіпок поламався й увігнувся (Н.-Лев., II, 1956, 318); Климко, нагнувшись, полапав свій власний мішок (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
- полапати — Полапати, -паю, -єш гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285. Словник української мови Грінченка